Іван Поплавський. Геналогічне дерево сім’ї Поплавських. Історія: Бабця пам’ятає війну, адже її мама була з нею в бігах

Бабця пам’ятає війну, адже її мама була з нею в бігах

Я хочу розповісти про життя своєї бабці Владислави та її тяжке дитинство.

 Генеалогічне дерево сім’ї Поплавських 

Моя бабця народилась 1936 року в родині так званих “куркулів”. Бабця не знала свого тата, бо його репресували до її народження. Коли в 1941 році почалась війна, бабці виповнилось п’ять років. Бабця пам’ятає війну, адже її мама була з нею в бігах, і на закінчення війни їй уже виповнилося дев’ять років. Коли моя бабця зі своєю мамою по війні повернулись до рідної доміки, то вжахнулись: під час війни німецькі солдати зробили з неї стайню…

У дванадцять років бабця пішла пасти овець, так як її мама була хвора, і не могла працювати фізично. На той час мама моєї бабці тримала корову, і всі турботи за нею випали на плечі дванадцятирічної дитини. В тринадцять років бабця пішла працювати в колгосп, тому що наприкінці року давали 4-5 кілограм зерна, з якого потім можна було спекти собі хліб. У шістнадцять років працювала на току -- згрібала з комбайна зерно. Після такої, як для дівчини, важкої праці, вона бігла в ліс по дрова, щоб було чим обігріти дім на зиму. На той час було важко і в той же час весело: люди збиралися у дворі й співали, грали на гармошці.

В 1970 році бабця вийшла заміж за Сергія, мого дідуся. Дідусь працював зварювальником, на заводі мав невелику зарплату, але на життя вистачало. Через три роки (1973) народилась у них донька, моя рідна мама, яку назвали Валентиною.

Іван Поплавський