Група 25а у повному складі. Так ми радіємо :)

Іван Шлапак. Розповідь моєї прабабусі

Коли я був ще маленький, моя прабабуся Онися розповідала свої спогади з минулого, про події, що траплялись з нашою родиною в роки Великої вітчизняної війни:

"На той час, це був 43-й рік, я народила дитину - це був твій дідусь Микола. У ті часи було дуже важко, бо йшла війна і не було ніяких умов для нормального проживання, а тим паче з малою дитиною.

У нас в селі тоді були німці, і їх кухня була в нас на подвір’ї. Коли вони готували їжу, то давали дещо й нам. За рахунок чого нам було легше ніж іншим..."

Ще бабуся розповідала мені, що коли брат мого дідуся був ще десятирічним хлопчиком, то він викрав у німців цигарки і викурив їх за раз, що мало від того не вмер, але на щастя у німців був лікар, який його врятував. 

Це все, що мені найбільше запам’яталося з цікавих розповідей моєї прабабусі Онисі.

Ярослав Некоз. До дня Хеловіна

Композиція "танк" до дня хеловіна. Автор: Некоз Ярослав

Леся Українка. "Лісова пісня". Експериментальне виконання студентами нашої групи драми-феєрії

Від автора -  Анастасія Ковальчук
Мавка - Дар’я Кухарук
Лукаш - Ярослав Некоз
Русалка Польова - Руслана Маріуца
Дядько Лев - Олександр Олійник
Лісовик - Євген Серветник
Мати Лукаша - Катерина Регенель
Килина - Дарина Козел

Дія І (ціком)
Дія ІІ (частково)

Ярослав Некоз. Історія мого прадіда та його брата

Ця коротка історія про мого прадіда Михайла Єгоровича та його брата Сергія Єгоровича.

Почну з того, що Михайло Єгорович був батьком мого діда Василя Михайловича.

На початку війни 1941 року всіх забирали в табори на підготовку до війни, тоді, з розповідей, ще не вірили, що буде війна, і прадіда з його братом забрали в табір. Але коли вже розпочалась війна, їх, відразу з табору, посадили на поїзд і ешелонами повезли на фронт. Це був великий потяг з безліччю солдатів і техніки. Потяг не доїхав до фронту. Під Литвою цей ешелон розгромили фашистські літаки. Незабаром прийшла звістка про смерть (похоронка) Устименка Михайла Єгоровича та його брата Сергія Єгоровича. Саме так було важко в ті часи, і це великий приклад того, що не все залежить від самої людини, а ще від обставин у яких вона опиняється, не дивлячись на те, який волею-неволею обраний шлях.

На пам'ять, Михайлу Єгоровичу, Сергію Єгоровичу і всім загиблим...

Марина Залізінська. Родинне дерево

Марина Залізінська. Генеалогічне дерево

Тетяна Велесик. Моя сім’я

Тетяна Велесик. Генеалогічне дерево