Мрія. Для кожного з нас - це щось різне, щось своє. Для когось - це матеріальне становище, для когось - це сімейний затишок, а, можливо, і найпростіше - маленька дитина. Ми часто недооцінюємо того, що маємо, а коли в нас того чи іншого не стане, чого раніше не помічали, ми про це дуже жалкуємо і розуміємо, що саме це відіграє найважливішу роль житті. Отже мрія - це насамперед те, заради чого ми живемо та працюємо.
Кожен з нас у своєму віці має, хоч і маленьку, та таку далеку й недосяжну мрію, яку прагне здійснити. Мені здається, що я вже на шляху досягнення своєї. Адже, перш ніж потрапити до цього закладу, я ретельно продумала свої вподобання у виборі свого життєвого шляху - своєї професії. І ось, хоч навчаюсь тут зовсім трохи, я зрозуміла, що я на правильному шляху, що не помилилась у своїх побажаннях. Архітектор - це важлива професія. Адже він завжди працює заради людського добробуту. Як тільки я почала навчатись, у мене виникло дуже багато бажань, які будуть пов'язані з цією професією. Мені дуже шкода дітей, які по винні своїх батьків залишилися без тепла рідних, без підтримки, яка так важлива в наш час. Ще маленькою, я не могла залишити на вулиці малесеньке кошеня, яке так жалісливо дивилося на мене та ніби говорило: "Не залишай, візьми з собою!" Неодноразово мама мені говорила, що я не можу залишити їх в себе вдома. Для мене це було найгірше. Адже я не могла позбутися тваринки, якій ніби пообіцяла залишити в себе і ніколи не віддавати, завжди бути поряд. Я розумію - це лише тварина. Тоді що вже говорити про дітей, які ходять по вулицях та просять милостиню. Серце ніби так і обливається кров'ю від того, що я маю все, що забажаю, все, що заманеться, а вони не мають нічого. Над цим варто нам задуматись. Тому обравши цю професію, для мене головною метою стало хоча б трішки, але допомогти таким дітям, які навіть не мають даху над головою.
Хоча для досягнення цієї мети мені ще потрібно дуже багато чого зробити та пройти через багато перепон, які мені додаватиме доля, але я все одно досягну цієї мети. Це лише маленька частинка моїх мрій на майбутнє, а там десь в глибині душі, в мене кожного дня формується хоч маленька, але нова мрія, яку потрібно досягнути.
Кожен з нас у своєму віці має, хоч і маленьку, та таку далеку й недосяжну мрію, яку прагне здійснити. Мені здається, що я вже на шляху досягнення своєї. Адже, перш ніж потрапити до цього закладу, я ретельно продумала свої вподобання у виборі свого життєвого шляху - своєї професії. І ось, хоч навчаюсь тут зовсім трохи, я зрозуміла, що я на правильному шляху, що не помилилась у своїх побажаннях. Архітектор - це важлива професія. Адже він завжди працює заради людського добробуту. Як тільки я почала навчатись, у мене виникло дуже багато бажань, які будуть пов'язані з цією професією. Мені дуже шкода дітей, які по винні своїх батьків залишилися без тепла рідних, без підтримки, яка так важлива в наш час. Ще маленькою, я не могла залишити на вулиці малесеньке кошеня, яке так жалісливо дивилося на мене та ніби говорило: "Не залишай, візьми з собою!" Неодноразово мама мені говорила, що я не можу залишити їх в себе вдома. Для мене це було найгірше. Адже я не могла позбутися тваринки, якій ніби пообіцяла залишити в себе і ніколи не віддавати, завжди бути поряд. Я розумію - це лише тварина. Тоді що вже говорити про дітей, які ходять по вулицях та просять милостиню. Серце ніби так і обливається кров'ю від того, що я маю все, що забажаю, все, що заманеться, а вони не мають нічого. Над цим варто нам задуматись. Тому обравши цю професію, для мене головною метою стало хоча б трішки, але допомогти таким дітям, які навіть не мають даху над головою.
Хоча для досягнення цієї мети мені ще потрібно дуже багато чого зробити та пройти через багато перепон, які мені додаватиме доля, але я все одно досягну цієї мети. Це лише маленька частинка моїх мрій на майбутнє, а там десь в глибині душі, в мене кожного дня формується хоч маленька, але нова мрія, яку потрібно досягнути.
Немає коментарів:
Дописати коментар