Анастасія Ковальчук. Я хочу мати гарне майбутнє та престижну роботу, для того, щоб батьки могли знати те, що віддали мені найкраще не дарма

Ми часто говоримо про те, на що надіємось або мріємо в майбутньому. Дійсно, в кожного з нас своє бачення на це питання та чи збігається воно в когось? Пишучи цей текст, я неодноразово подумала про те, на що ж я надіюсь в майбутньому, ким буду працювати, в скільки років отримаю повну освіту. Але я вже зробила свій вибір, і до останнього сподіваюсь на те, що він правильний.

  З самого дитинства я захоплювалась малюванням, ще маленькою в мене була велика мрія стати художником. Кожного дня, йдучи мимо художньої школи з мамою, ще з садочка, я зачаровано дивилась у вікно і мріяла, що незабаром і я сидітиму за мольбертом та творитиму свої витвори. Мама, звернувши на це увагу, віддала мене ще в садочку до художньої групи, де ми робили, хоча невеликі, але свої досягнення. Після садочка, як я вже навчалась в школі, батьки все ж вирішили не забувати про мої захоплення та віддали мене до художньої школи. Після того, як я закінчила її, переді мною став нелегкий вибір путівки в майбутнє життя -професії. Після довгих роздумів рідні вирішили мені допомогти в виборі, та розповіли про навчальний заклад де готують архітекторів. Мені дуже сподобалась їх розповідь, та я вирішила спробувати. І ось я тут. Скільки переживань було пережито та не доспаних ночей. Але вони завжди, мене підтримуючи, говорили: ”Не хвилюйся, все вийде, ти зможеш”. Це була неабияка підтримка для мене, яка мені й допомогла.

  Я дуже люблю свого тата, який завжди мені допомагає в тяжку хвилину, а коли падаю, то допомагає піднятись і йти далі з високо піднятою головою. Мама - ця людина, напевно, для кожного не просто людина, яка виховує, а й янгол охоронець, який подумки завжди з нами, завжди хвилюється, завжди пам'ятає. Ці люди дуже тяжко працюють для того, щоб ми мали гарну освіту та завжди були в достатку.

Йдучи з цього, я зрозуміла, що сім'я - це головне, що є в нашому житті, це найголовніша опора, і ніщо, і ніхто, ніколи їх не замінить. Та саме тому я хочу мати гарне майбутнє та престижну роботу, для того, щоб вони могли знати те, що вони віддали найкраще не дарма. Саме своїм батькам я хочу забезпечити спокійну старість.

  Це всього лише плани на майбутнє. Ніхто не знає, що на нас чекатиме завтра. Але я зроблю все, щоб вони здійснились. Ці маленькі, але настільки важливі для мене бажання.