Такі ми - гарні & щасливі :)

Вікторія Хоменко. В мене буде велике майбутнє

У мене є мрія. Без неї життя не було б таким захопливим та бажаючим. Для кожного вона є власною. Як її досягти, кожний вибирає сам. Хтось мріє про славу, хтось про багатство, інший бути гарним, а хтось розумним. Для когось мрія досягнути великих вершин у кар’єрі, а для когось – сім’я.

Що стосується моєї мрії, то тяжко вибрати щось одне, тому що хочеться жити не в бідності, а в багатстві, бути щасливою зі своєю сім’єю, мати гарну кар’єру, та досягнути великих висот у житті. Але це мабуть не мрія, життєві людські цілі, виконання яких залежать тільки від самого себе. Але воно все пов’язане з мрією.

Звичайно, хотілось бачити себе в майбутньому великою людиною, яка має все, але не тільки гроші та славу, а й гарних, щирих друзів та родичів, та щасливу сім’ю. Так як я вибрала собі професію архітектор, то я бачу, що в мене буде велике майбутнє. Тому що професія архітектор буде існувати все життя. Все навколо будувалося, будується, і буде будуватися. Тому будемо йти до свого майбутнього, дивлячись уперед із надією.

Тетяна Чумальчук. Завжди бути поряд

Мрія. Для кожного з нас - це щось різне, щось своє. Для когось - це матеріальне становище, для когось - це сімейний затишок, а, можливо, і найпростіше - маленька дитина. Ми часто недооцінюємо того, що маємо, а коли в нас того чи іншого не стане, чого раніше не помічали, ми про це дуже жалкуємо і розуміємо, що саме це відіграє найважливішу роль житті. Отже мрія - це насамперед те, заради чого ми живемо та працюємо.
 Кожен з нас у своєму віці має, хоч і маленьку, та таку далеку й недосяжну мрію, яку прагне здійснити. Мені здається, що я вже на шляху досягнення своєї. Адже, перш ніж потрапити до цього закладу, я ретельно продумала свої вподобання у виборі свого  життєвого шляху - своєї професії. І ось, хоч навчаюсь тут зовсім трохи, я зрозуміла, що я на правильному шляху, що не помилилась у своїх побажаннях. Архітектор - це важлива професія. Адже він завжди працює заради людського добробуту. Як тільки я почала навчатись, у мене виникло дуже багато бажань, які будуть пов'язані з цією професією. Мені дуже шкода дітей, які по винні своїх батьків залишилися без тепла рідних, без підтримки, яка так важлива в наш час. Ще маленькою, я не могла залишити на вулиці малесеньке кошеня, яке так жалісливо дивилося на мене та ніби говорило: "Не залишай, візьми з собою!" Неодноразово мама мені говорила, що я не можу залишити їх в себе вдома. Для мене це було найгірше. Адже я не могла позбутися тваринки, якій ніби пообіцяла залишити в себе і ніколи не віддавати, завжди бути поряд. Я розумію - це лише тварина. Тоді що вже говорити про дітей, які ходять по вулицях та просять милостиню. Серце ніби так і обливається кров'ю від того, що я маю все, що забажаю, все, що заманеться, а вони не мають нічого. Над цим варто нам задуматись. Тому обравши цю професію, для мене головною метою стало хоча б трішки, але допомогти таким дітям, які навіть не мають даху над головою.
 Хоча для досягнення цієї мети мені ще потрібно дуже багато чого зробити та пройти через багато перепон, які мені додаватиме доля, але я все одно досягну цієї мети. Це лише маленька частинка моїх мрій на майбутнє, а там десь в глибині душі, в мене кожного дня формується хоч маленька, але нова мрія, яку потрібно досягнути.

Владислав Фурман. Стати генералом

У майбутньому я хотів би стати генералом СБУ. Мені подобається ця професія тим, що ти виконуєш різні завдання різної складності, керуєш людьми. А в будівельний коледж я пішов вчитися тому, що хочу здобути професію. Стати кимось. Скільки людина не навчається - вона не буде знати усе. Стати архітектором - це теж цікаво. Створювати різні проекти будівель, розраховувати усе до найменших тонкостей. Але я зробив свій вибір. Для початку я хочу навчатися у інституті СБУ і до цього я прикладу усі зусилля. Я буду старатися гарно закінчити коледж. Якщо мене приймуть на навчання, я хочу потрапити у відділ внутрішньої розвітки. Це дуже цікава професія, подорожувати по різних країнах, виконувати різні секретні завдання. Вивчившись, я буду старатися просуватися далі до посади генерала. Керувати людьми, відповідати за них. У моїх руках буде майбутне багатьох людей, а можливо навіть держави. Це дуже відповідальна і складна професія. Піднявшись до кар’єрної вершини, я буду допомагати відновити політичне становище в нашій країні. Відновлю справедливість, зроблю так, щоб усі люди стали рівними. У цьому сенс мого життя. Хоч у мене не все вдається, але я стараюсь і вперто йду до своєї мети!

Дарина Козел. Мої будівлі будуть прикрашати моє рідне місто Житомир

Ким я хочу стати в майбутньому? Кожна людина замислювалась над цим питанням. Прийшла і моя черга вибирати своє майбутнє. Питання вибору професії дуже складне й потребує багато часу на роздуми. Я дового думала над цим, радилась із батьками й друзями, складала всі "за" і "проти". З самого дитинства я любила малювати й мріяла стати художником, але коли я подорослішала, то почала оцінювати деякі речі більш практично. Я почала задумуватись над тим, що професія повинна приносити не лише задоволення, а й гроші, що забезпечуватимуть мою сім’ю та моїх батьків. І ось свій вибір я зупинила на такій професії, як архітектор. Це досить нова, але в той же час дуже актуальна справа. Архітектор - це не просто професія, це покликання творити на користь людства!
Професія архітектора дуже складна, відповідальна й важлива. Адже все, що оточує нас, створене тяжкою працею архітекторів і будівельників. Я чудово розумію те, що на мої плечі падає величезна відповідальність за життя людей, які житимуть в будинках спроектованих мною. Саме тому я намагаюсь отримати якомога більше інформації по цій спеціальності. Можливо, я не стану таким відомим архітектором, як Айвазовський, та мене гріє лише думка про те, що мої будівлі будуть прикрашати моє рідне місто Житомир.
Кожна професія важлива, але найголовніше в житті - це залишатися людиною, людиною з великої літери. Адже ким би ти не був, де б ти не працював, головне - духовний світ. І чим багатіший твій духовний світ, тим краще тобі жити!

Інна Настасовська. Я йтиму до своєї цілі, хоч би як не було для мене це складно

Після закінчення школи в кожної людини відкривається шлях до самостійного життя. Починається нелегкій вибір майбутньої професії. На сьогодні налічується безліч різноманітних професій. Але з усіх треба обрати одну, ту яка приноситиме задоволення. Я б хотіла присвятити своє життя музиці: хочу стати співачкою. Мені подобається співати, я люблю, коли мене слухають із захопленням інші люди. Вже не раз я брала участь у різних конкурсах та займала призові місця. Така колишня дитяча забава, переросла у величезне захоплення та, поки що, нездійсненну мрію. Нажаль, мій вибір не підтримує моя сім’я. Я сподіваюся, що це не залишиться моєю нездійсненною дитячою мрією, я впевнена, доки у моєму серці буде грати мелодія, доти я йтиму до своєї цілі, хоч би як не було для мене це складно.

Олександр Олійник. Побачити весь світ

Вибір професії одне з найважливіших рішень в житті людини. Правильний вибір професії – це запорука щасливого майбутнього. Адже тільки тоді, коли від роботи отримуєш задоволеня, вона стає не способом заробітку, а можливістю реалізувати свої амбіції та отримати задоволення від того, що любиш.
 Щодо мене, то я свій вибір зробив. В результаті недовгих роздумів я вирішив стати архітектором. Я з дитинства люблю будівництво. Створення естетичного грамотно організованого простору для життя, на мою думку, дуже важливе завдання. Архітектор відповідає за безпеку та комфорт жителів, спроектованої ним будівлі. Він повинен бути точним і відповідальним. Але сучасний архітектор - художник, творець і бунтівник, звичних форм.
 Зараз я студент коледжу, через чотири роки я планую закінчити його. Потім я хочу вступити до універститу за тією ж спеціальністю. Через три-п’ять років я теж закінчу його. Потім я мрію знайти роботу по-спеціальності в престижній компанії. Спроектувати великий футбольний стадіон, аеропорт, гоночний трек та власний будинок.
 Зібравши достатньо грошей я мрію побачити весь світ. Знайти друзів, зрозуміти ментальність інших народів, розказати їм про Україну, відкрити нові смаки, нові традиції, спробувати себе в різних видах спорту. Але головна ціль моєї майбутньої подорожі, побачивши інших, - зрозуміти себе.
Потім я обов’язково повернуся додому. Побудую дім, можливо знайду роботу до якої мене підштовхне подорож, одружуся і побудую сім’ю.

Андрій Бідюк. Треба починати реалізовувати свої мрії вже сьогодні

Пiсля шкiльних рокiв ми стали на дорогу самостiйного життя. Настав час якнайбільше себе реалiзувати. На сьогоднi налiчується багато рiзноманiтних професiй. Серед яких - є чудова професія "архітектор".
Треба обрати таку професію, яка подобалася б людинi й приносила їй задоволення вiд працi на цій роботі. Я сподіваюсь, що моя майбутня професія буде приносити мені радість від походів на роботу.
 Кажуть, що талант митця визнається після його смерті, але мені звичайно хочеться, щоб мене визнали ще за життя. Звісно мені хотілося б стати якимось відомим архітектором або художником, щоб про мене дізналися люди. Можливо, ви подумаєте що я егоїст, але майже будь-яка людина теж так думає. Кожен в своєму житті хоче зробити щось таке, щоб вирізняло його серед інших. Особисто я хочу побудувати якусь надзвичайну споруду, яка б мене прославила. Все-таки потрібно по-собі залишити хорошу згадку. Тож треба починати реалізовувати свої мрії вже сьогодні й уже зараз.

Віктор Бондарчук. Це саме та професія, яка мені потрібна і якій я хочу присвятити своє життя

Я, ви, ваш батько, моя мама, сусід і дальній родич колись все рівно задумувались над такими питаннями: «Яка професія буде блищою до мого серця? Чи стану я в цій сфері кращим?» Ось прийшов час задати і собі ці питання.
 Ще в сьомому класі я не знав, не міг навіть уявити, що буду навчатися у такому навчальному закладі, як будівельний коледж, та ще й на такій спеціальності, як архітектура.
 Вступивши до цього вузу я знайшов багато нових друзів, які можуть підтримати мене у важку для мене хвилину, на яких я без сумніву можу покластися. Я легко влився у наш дружній та веселий колектив і це ще раз доводить те, що це саме та професія, яка мені потрібна і якій я хочу присвятити своє життя.
У вас, напевно виникло питання звідки я дізнався про цей заклад. Так ось, у восьмому класі в мене почався такий предмет, як креслення, і виходило в мене досить непогано. І тоді вчитель, що викладав у мене цей предмет, підказав, що є такий заклад у місті Житомирі. Я дослухався до його поради та подав туди документи. Здав екзамени і поступив…
В майбутньому я хочу стати успішним архітектором і залишити за собою свій слід на землі.

Діана Манжос. Майбутнє треба планувати з молоду

На мою думку, ще з юних літ кожен повинен задумуватися над тим, ким він хоче бути у майбутньому. Хтось з хлопців хоче бути космонавтом, пілотом літака, дівчата ж хочуть бути дизайнером і художником. Але всі міняються, і бажання також. В дитинстві я хотіла бути спортсменкою, але тепер я хочу бути архітектором, проектувати зручні та красиві будинки не схожі один на одного.
По собі потрібно залишити хорошу згадку. Я вважаю, що майбутнє треба планувати з молоду, бо істинно кажуть: "Кожна людина - творець свого щастя".

Отже, ким я хочу стати в майбутньому? На це питання ніхто вірно не може відповісти. З’являються багато образів, яким ти себе бачиш в майбутньому, і кожен з них ти хочеш спробувати. Але все ж таки ти зупиняєшся на одному, на тому, що тобі більш до душі, так і в мене вийшло. З дитинства я ходила на багато гуртків. Всі вони були різні. Але я надовго в них не затримувалась, тому що вони мені з часом просто набридали. Але з малку я малювала маленькі картинки. Так, щоб професійно? - то ні! Але потім я дізналась, що є такі професії, де є творча робота і зовсім не потрібно для цього бути великим художником. Мені про неї розповіла мама, і я вирішила зробити крок, поступити в Будівельний коледж - на архітектора. Наразі я навчаюсь на першому курсі, в мене багато друзів, і поки що свій новий образ життя я міняти не збираюсь.  

Аліна Бібінова. Потрібно по собі в майбутньому залишити хорошу згадку

Звичайно, кожна людина замислювалася хоча б раз у житті, що на неї чекає у майбутньому. Кожна людина хоче і мріє, щоб в неї було світле і прекрасне майбутнє, без будь-яких перепон. На мою думку, кожен повинен задумуватися над майбутнім ще з самого дитинства. Тобто, добре та старанно вчитися в школі, щоб потім отримати хорошу професію. Розвивати у собі хороші якості (чесність, щирість, доброзичливість, добро). Звичайно, мені б хотілося, щоб в мене було найкраще майбутнє, про це мріє кожна людина. У майбутньому мені б хотілося старанно працювати, давати користь людям та своїй країні, і сподіваюся - мені це вдасться, тому що я обрала професію архітектора, щоб стати архітектором треба вкласти багато зусиль. Кожен, мабуть, із нас мріє про про свою рідну сім’ю у майбутньому. Я також про це мрію. Я хочу побачити у своєму майбутньому люблячу, дружню сім’ю, яка буде мене любити і підтримувати у тяжку хвилину. Не головне чи стану я в майбутньому багатою чи відомою, головне те, щоб навколо мене були люди, яких би я любила, і щоб вони мене любили, щоб я з ними була щасливою людиною. На мою думку, потрібно по собі в майбутньому залишити хорошу згадку.

Анастасія Ковальчук. Я хочу мати гарне майбутнє та престижну роботу, для того, щоб батьки могли знати те, що віддали мені найкраще не дарма

Ми часто говоримо про те, на що надіємось або мріємо в майбутньому. Дійсно, в кожного з нас своє бачення на це питання та чи збігається воно в когось? Пишучи цей текст, я неодноразово подумала про те, на що ж я надіюсь в майбутньому, ким буду працювати, в скільки років отримаю повну освіту. Але я вже зробила свій вибір, і до останнього сподіваюсь на те, що він правильний.

  З самого дитинства я захоплювалась малюванням, ще маленькою в мене була велика мрія стати художником. Кожного дня, йдучи мимо художньої школи з мамою, ще з садочка, я зачаровано дивилась у вікно і мріяла, що незабаром і я сидітиму за мольбертом та творитиму свої витвори. Мама, звернувши на це увагу, віддала мене ще в садочку до художньої групи, де ми робили, хоча невеликі, але свої досягнення. Після садочка, як я вже навчалась в школі, батьки все ж вирішили не забувати про мої захоплення та віддали мене до художньої школи. Після того, як я закінчила її, переді мною став нелегкий вибір путівки в майбутнє життя -професії. Після довгих роздумів рідні вирішили мені допомогти в виборі, та розповіли про навчальний заклад де готують архітекторів. Мені дуже сподобалась їх розповідь, та я вирішила спробувати. І ось я тут. Скільки переживань було пережито та не доспаних ночей. Але вони завжди, мене підтримуючи, говорили: ”Не хвилюйся, все вийде, ти зможеш”. Це була неабияка підтримка для мене, яка мені й допомогла.

  Я дуже люблю свого тата, який завжди мені допомагає в тяжку хвилину, а коли падаю, то допомагає піднятись і йти далі з високо піднятою головою. Мама - ця людина, напевно, для кожного не просто людина, яка виховує, а й янгол охоронець, який подумки завжди з нами, завжди хвилюється, завжди пам'ятає. Ці люди дуже тяжко працюють для того, щоб ми мали гарну освіту та завжди були в достатку.

Йдучи з цього, я зрозуміла, що сім'я - це головне, що є в нашому житті, це найголовніша опора, і ніщо, і ніхто, ніколи їх не замінить. Та саме тому я хочу мати гарне майбутнє та престижну роботу, для того, щоб вони могли знати те, що вони віддали найкраще не дарма. Саме своїм батькам я хочу забезпечити спокійну старість.

  Це всього лише плани на майбутнє. Ніхто не знає, що на нас чекатиме завтра. Але я зроблю все, щоб вони здійснились. Ці маленькі, але настільки важливі для мене бажання.

Катерина Регенель. Кращий спосіб передбачити майбутнє - створити його

У кожній людині йде постійна боротьба між тим, хто він є,

і тим, ким йому слід було б стати.

Правда, не всі цю боротьбу здатні помітити.

Хав'єр Бардем

Як відомо, кращий спосіб передбачити майбутнє - створити його. Формування особистості відбувається з самого малечку, а отже і на саму особистісь, вцілому, впливає безліч різноманітних факторів. Ще з дитинства батьки фиховують в кожному з нас риси характеру, які допомогли б нам в майбутньому стати успішними, працелюбними і чесними людьми. Суспільство виховує з нас порядних та чуйних громадян. Школа - надає необхідні знання для подальшого існування та розвитку особистості. Інше оточення дарує нам комунікабельність, допомагає набувати навичок етикету, інших звичок. Але незважаючи на ці фактори впливу на кожного з нас, що допомагають нам співіснувати в цьому світі та розуміти одне одного, кожна людина, в першу чергу, народжується особистістю.

Навколишнє середовище лише формує те, що повинно, але саме психологія, розуміння та характер у всіх різні. Отже і думки у всіх різні, і досвід, і саме життя.

Крім біологічних і психологічних характеристик людського організму, саме суспільство влаштоване так, щоб позбавити його залишків незалежності. Це досягається шляхом укладання, так званого, соціального  контракту: «Ти приймаєш мою персону (тобто те, як я хочу виглядати в чужих очах), а я приймаю твою». З цього можна зробити важливий висновок: Ми, саме Ми - творці свого майбутнього. А це означає, що хочеш стати розумним  - читай, збагачуй словниковий запас, наповнюйся новою інформацією. Хочеш довго прожити - зміцнюй своє здоров`я. А хочеш принести користь суспільству, залишити світові про себе щось на згадку (на корисну згадку), як от безсмертні літературні твори, пречудові музичні композиції, дивовижні витвори художнього мистецтва, дива техніки або наукові досліди, нові відкриття та гіпотези - постійно збагачуй та розширюй свій кругозір, читай, малюй, пиши, грай, одним словом, твори! Використовуй весь свій потенціал та розвивай талант для досягнення життєвої мети. Самореалізуйся. При цьому не забувай про рідних тобі людей.

Саме це я поставила собі за життєву ціль. За життя, я б хотіла створити щось, що допомогло б суспільству в подальшому житті, іншими словами, "залишити слід". Відверто кажучи, хотілося б спробувати все: написати книгу, намалювати кільканадцять картин, навчитися грати на екзотичному музичному інструменті, глибше пізнати культуру та мистецтво нашого народу, побачити "пів світу", зробити наукове дослідження та створити архітектурну пам’ятку, що зберіглася б, як культурна.  Одні проживають життя в пошуках його сенсу, інші ж його створюють, і дізнаються про нього наприкінці життя.

На мою думку, своє життя потрібно прожити так, як сказав Микола Островський: «Щоб не було боляче за безцільно прожиті роки" (в оригіналі зберіглося значно більше сенсу висловлювання).

Що стосується майбутнього, можна сказати одне: цілей, яких ми собі поставили за життя, ми досягнемо лише в тому випадку, якщо будемо докладати максимум зусиль. І майбутнє ми формуємо самі, адже, Ти - це сукупність твоїх вчинків.        

Ольга Вижга. Отримувати насолоду від обраної професії

Мабуть, кожен замислювався над своїм майбутнім... Хтось уявляв себе суперзіркою, хтось талановитим письменником або розумним детективом. Щодо мене, то я мрію стати чудовим спаціалістом в області архітектури та дизайну.
Ще з дитинства мені подобалося дивитися різноманітні передачі з ремонту квартир або будинків. Я захоплювалася напрямками та стилями дизайну. Мабуть, саме тому, коли мені запропонували навчатися у художній школі, я неодмінно погодилася. Згодом я зрозуміла, що хочу бути архітектором.
Дехто скаже, що це легка професія, але на мій погляд вона не така проста, якою здається. Адже, аби займати посаду архітектора, треба знати чимало про цю професію. Взагалі, архітектор – це особа з витонченим смаком, яка повинна вміти вкласти в кожну свою роботу всю свою майстерність. Я б дуже хотіла стати саме такою людиною, аби приносити людям радість і користь від усієї своєї роботи. Тоді і я б отримувала насолоду від обраної мною професії.

Ярослав Некоз. Шлях до творчості вільний

Як і більша частина нашого світу, ще з дитинства, я обрав свій шлях у житті. В мене було багато пристрастей до всього, і саме через це мені було тяжко обрати, але я зважив все й обрав долю архітектора.
Архітектор – це професія яка потребую точність, терпіння, уяву та фантазію. Це кілька прикладів, які відносяться до архітекторів, але далеко не всі…
На даному етапі життя я планую бути архітектором, який буде вражати всіх незвичним дизайном і не схожістю серед проектів, які вже бачили люди. Я планую змінити уявлення про стандарт, який ми бачимо у кожній державі, у кожному місті. Наприклад: чому дім повинен мати прямокутну форму, а ні кулясту? Чому поверхи повинні починатися знизу вверх, а не знизу всторону чи вниз?
Ми можемо намалювати будь-який проект і його спроектують. В суспільстві зараз вільне мислення, його ніхто не змінить і не «вб’є», шлях до творчості вільний…
Зараз час який нам дозволяє творити все!

Ольга Кирильчук. У кожної людини має бути мета, ціль

Час швидкоплинний...
Все змінюється дуже швидко. Здається ще вчора ми тільки йшли у перший клас, а сьогодні вже студенти. Час задуматись над тим ким я бачу себе в майбутньому...
Сказати чесно. Я бачу себе мамою двох чудових діток. І не тільки мамою, але й успішним архітектором. Я хотіла б вміти поєднувати сім'ю і роботу. Сподіваюсь, що я навчуся це робити.
Майбутнє... як багато в ньому невідомого і загадкового! Воно лякає і притягує одночасно.
Я розумію, що ще зарано планувати щось наперед. Але у кожної людини має бути мета, ціль. І переді мною стоїть дуже багато цілей і задач, які я день за днем поступово виконую.
Звичайно, помиляюся, але продовжую рухатися вперед.

Тетяна Велесик. Коли я буду дивитися на складну архітектуру і розповідати про неї, я з гордістю скажу - це мій проект!

Ким я бачу себе в майбутньому? Не раз я ставила собі це питання але не знаходила відповідь на нього.
З ранніх літ мене вабили багатоповерхові будівлі, масштабні мости, круті дороги, і одне питання, що треба зробити, щоб внести в ту будівлю або міст своє "я"? Адже, будучи дівчиною, не працюєш на будівництві моста, дороги, бо фактично - це чоловіча робота, вона потребує великих зусиль. Я зрозуміла, якщо фізично ні чим подібним не допоможу, то архітектурно - в мене вийде! Тому й обрала саме цю професію. Я вважаю, що моє рішення є правильним і обміркованим. З усіх своїх плюсів до цієї професії, в мене є один великий плюс - це вміння малювати.
В майбутньому хочу здобути вищу освіту за спеціальністю, і влаштуватися на відповідальну та улюблену роботу, щоб в подальшому житті, коли я буду дивитися на складну архітектуру і розповідати про неї зацікавленим представникам, я з гордістю могла сказати - це мій проект!

Марія Мороз. Робити своє місто прекрасним

Важливу роль у житті людини відіграє його праця. Праця це джерело вдосконалення людини, найперша умова розвитку всього суспільства. Рано чи пізно в житті кожної людини настає пора, коли вона повинна прийняти особливо важливі рішення, від яких залежить її подальше майбутнє. Приходить день, від якого в житті залежить дуже багато, –  день вибору професії, першого кроку у визначенні свого майбутнього в трудовій сфері. Перед нами постає нелегке завдання: зробити крок, який вирішить життєву та професійну долю – обрати професію. Дуже важливо правильно зробити цей крок, не помилитися у її виборі. Колись кожен із нас мріяв стати кимось особливим, мати професію, яка приносила не тільки прибуток, а й задоволення. Але стаючи дорослими, ми розуміємо, що фей, казкових героїв не існує і потрібно вибирати дорогу, якою підеш по життю. Вибір професії дуже складний і відповідальний, адже ти вибираєш справу, якою займатимешся із задоволенням все життя. Колись, кожен вечір, це питання піднімали мої батьки з надією на мій правильний вибір, і я його зробила.
 У своєму майбутньому я мрію стати кваліфікованим архітектором! Для мене ця професія – ключ до прекрасного! Адже саме архітектурні пам’ятки вражають нас своєю красою, глибиною почуттів та захоплюючим історичним минулим. Для цього я вже зробила перший крок – вступила до навчального закладу, який готує спеціалістів у цій сфері. Архітектор – це творча професія, основана на проектуванні будинків і споруд. Для архітектора важлива кожна деталь: місцевість, клімат, ґрунт, і тільки тоді він готовий втілити свої мрії в реальність. Але головне  –  це натхнення. Тільки з натхненням прилітають нові карколомні ідеї. Також, крім ідей, потрібні глибокі знання, а для здобуття професійних знань треба наполегливо вчитись. Після закінчення будівельного коледжу планую вступити до університету архітектури і дизайну. По закінченню навчання маю наміри почати кар’єрний ріст у своїй професії. Буду подорожувати світом, створюючи нові геніальні шедеври. Потім повернуся на батьківщину, створю сім'ю і буду робити своє місто прекрасним.

Дар’я Кухарук. Бути вільним художником

Час від часу я задумуюсь над своїм майбутнім. Я часто думаю про те, що кожен наступний день – це вже майбутнє і шанс змінити щось у своєму житті.

Ким я себе бачу? Можу з впевненістю сказати, що моя мрія подорожувати по світу і бути вільним художником. В дитинстві, коли я була у Львові, на вулиці я помітила чоловіка, що сидів, як мені тоді здавалося, з дивною штукою і щось малював. Він майстерно виводив щось пензликом і дуже вдало підбирав кольори. Саме в той момент я зрозуміла, що хочу бути схожою на нього.

З того часу я почала багато малювати і мама вирішила віддати мене в художню школу. Мені там сподобалось. Час пролетів дуже швидко і ось переді мною постав вибір майбутньої професії. Мама підказала мені про таку професію як архітектор. Я зацікавилась… Ось так я і потрапила в цей заклад. Я сподіваюсь, що все ж таки буду працювати архітектором після отримання вищої освіти. Але це все не так важливо, якщо поряд немає дорогих мені людей, особливо тата. Він завжди підтримує мене у будь-яких починаннях.

Та все це лише бажання і мрії, наше майбутнє готує нам різні подарунки кожен день. Нам тільки залишається готуватися до всіх несподіванок.

Руслана Маріуца. Стати успішною діловою жінкою

Я хочу стати архітектором. Мені з самого дитинства подобалась ця професія. Тому я і вступила в Будівельний коледж. Тут дуже гарний, інтелігентний колектив, ми, нібито, як одна дружня, велика сім’я. Але не треба забувати про навчання, адже потрібно багато й наполегливо вчитися, щоб стати архітектором. Ми вчимося не для батьків, дідусів, бабусь, сусідів, а для себе, щоб бути розумними, інтелігентними та кваліфікованими робітниками.

Бути архітектором не так легко, адже він повинен досконало орієнтуватись у сучасності й вміти передбачати майбутнє. Тому що об’єкти, створені ним, живуть довше за свого автора. Його функція не закінчується на кресленні. Щоб зрозуміти - що креслити - треба бути гарним психологом, вміти побачити в людині те, що їй дійсно потрібно, а не те, що сподобалось. Він повинен знати чим займається людина, яке в неї хобі та скільки людей буде жити в будинку. Ще потрібна інформація про територію, ґрунт та сусідів по ділянці.

Я не заглядаю в майбутнє: ким стану? але ставлю перед собою ціль - з самого початку навчання в цьому коледжі, добитись однієї мети: стати успішною діловою жінкою. Не знаю напевне: буду архітектором чи ні, але я дуже старатимусь і добиватимусь цієї мети.

 

Ольга Бех. Свою майбутню професію я хочу пов’язати з творчістю

Майбутнє… Воно таке близьке и водночас далеке. Ніхто не знає, що на нього чекає, але кожен до чогось прагне, має певні плани, бажання, мрії і намагається їх здійснити в майбутньому.
  Звичайно, можливо ще зарано говорити про плани, та чим раніше ми поставимо собі цілі, тим, швидше ми їх досягнемо, але для того, щоб чогось досягти слід щось робити.
Я, звичайно, як і більшість людей на Землі, маю певну мету і не одну. І все ж таки: ким я бачу себе в майбутньому? Я вже не раз замислювалась над цим питанням. Напевно, якщо я опинилась у стінах даного закладу, то свою майбутню професію я хочу пов’язати з творчістю. Я не можу знати, як складеться моє майбутнє, можливо, я взагалі не буду працювати за напрямком своєї професії.
Ким ще я себе бачу? Мамою. Родина в моєму житті займає найвищу сходинку. Діти - квіти життя, а також щастя і велика радість. Але водночас - це й серйозна відповідальність. Також я планую стати підтримкою та опорою для батьків. Адже саме завдяки їм я маю все, що мені необхідно. А найголовніше – вони подарували мені життя, за що я їм дуже вдячна. І це далеко не всі плани…
Як я і казала на початку своєї розповіді, напевно, ще зарано думати про майбутнє, будувати якісь плани, адже ми не знаємо, які подарунки нам готує доля. Слід очікувати удару з будь-якого боку, але головне – вміти піднятися після кожної поразки.

Вікторія Салімонович. Не боятися робити перші кроки до поставленої мети

Ким я бачу себе в майбутньому?

Коли я почула тему нашої творчої роботи, я згадала, що у початкових класах нас часто запитували, ким ми хочемо стати у майбутньому. Хтось хотів стати космонавтом, хтось -вчителем або лікарем. А я завжди мріяла стати архітектором. Вже зараз, подорослішав, я зрозуміла наскільки серйозно потрібно ставитися до вибору професії і дійшла до висновку, що кожна людина хоч би раз за своє життя замислюється над тим, ким вона хоче стати і прагне зрозуміти своє призначення у світі. А щоб життя наше не було порожнім, а цілеспрямованим, ми шукаємо мету свого життя, випробовуємо себе у різних ситуаціях. Ми хочемо, щоб наша професія була не тільки перспективною та престижною, але й приносила людям користь.

Я знаю, щоб стати успішним архітектором мені потрібно завжди вчитися, самовдосконалюватися і не боятися робити перші кроки до поставленої мети, бути цілеспрямованим і наполегливим. Тільки за таких умов я буду успішною і шанованою людиною. Але потрібно завжди пам’ятати, що наше істинне призначення, насамперед, полягає у тому, щоб бути Людиною з великої букви, несучи людяність в усіх свої думках, словах і вчинках.

Олександр Фещук. Професія складається з хобі

Ким бути? Що далі робити? Що вибрати? Це все уже було в нашому житті, і далі також буде. Інколи відповідь можна знайти, а інколи її потрібно шукати. З дитинства я займався складанням конструктора, і це переросло майже в професію. Бо на мою думку професія складається з хобі.

  В моєму житті були випадки коли відповідь просто не знаходилась, а бували випадки, коли вірної відповіді просто не було. Мені повезло, тому, що я відвоював свою омріяну професію у батьків, бо вони хотіли, щоб я став столяром. Але я завжди був впертим і нахабним, і йшов по своєму шляху. Я б хотів присвятити своє життя будівництву й тільки будівництву. Я люблю це, і це моє життя. На мою думку ця професія - є відповідальною і важливою. Вона чудова, після неї можна оставити великий слід. А от професія архітектора - є особливою, і їй немає рівних. Вона приносить багато задоволення. Я знаю точно, що це моє.

І я вважаю, що потрібно йти до своєї мети, рватись із всіх сил, щоб добитись цього. І ніколи не потрібно не здаватись.

Вадим Скорик. Напевне, від архітекторів залежить доля країни і всьго світу

Ким я хочу стати в майбутньому? Вже не одне покоління задає собі таке питання, але на порозі дорослого життя, кожна людина задумується над цим питанням. Одні люди ідуть у життя зі своєю метою, а інші просто, куди шлях покаже. Бо доля - це така складна штука, що як не чини, а ти все одно йдеш по своєму запрограмованому шляху. І цю сторінку не можливо переписати. Як би ти не схотів, але ти все одно стараєшся зробити так, щоб твоє життя стало кращим.
Я в свої десять років не задумувався над цим питанням, але коли підріс, батьки не раз говорили: «Вчись, щоб з тебе були люди». Я не любив тоді знання, мені тоді було не до цього. Але на шляху десятих класів доля вже почала підганяти.
На той час я вчився в художній школі, і мені вже хотілось чогось цікавого і творчого. І я вибрав професію будівельника. Напевне тому, що мій батько теж цим займається, і мені теж стала цікавою ця професія.
І ось я тут - у Житомирському будівельному коледжі. Не вспів я оком моргнути, як швидко проскочив час. На професію будівельника мене напевно наштовхнула мама. Чому? Напевне тому, що від архітекторів залежить доля країни і всьго світу. Водночас вона є цікавою, приносить задоволення і багато чого іншого.
А в подальшому житті хтозна ким буду, можливо буду далі продвигатись в цьому напрямі, а можливо й ні… Не хочу лізти поперед батька в пекло. Бо не знаю, що буде завтра. Я б не проти бути в подальшому житті архітектором, але: як жити на цім світі з однею проблемою, коли хочеться ще чогось? Я б не проти бути дизайнером, тільки не будівель. Завжди хочеться чогось екзотичнішого, чогось екстремального. Дизайнером автомобілів у всіх напрямках.
Але хочу сказати, що всі професії на цім світі є відповідальними, і вибираючи її, потрібно не помилитись. І не потрібно загадувати наперед.

Олександр Коржанівский. Обирати потрібно таку професію, щоб ходити на роботу з радістю та гордістю

Кожен з нас задумувався про те, ким він хоче працювати в майбутньому. У кожного були свої мрії. Але з часом деякі збуваються, а інші змінюються на нові. В дитинстві ми мали різноманітні, та іноді безглузді ідеї, як наприклад: бути космонавтом, зіркою телепередач, актором у фільмах Голівуду. Звичайно ці мрії можна реалізувати, та це під силу не кожному.

В дитинстві у мене була мрія працювати художником, або скульптором. Але ретельно обдумавши вибір майбутньої професії, я обрав професію за фахом: Архітектура та дизайн внутрішнього інтер’єру. На мою думку ця професія мені цілком підходить, бо мені подобається проектування будинків. Я розумію, що на мені буде лежати велика відповідальність за безпеку жителів, або працівників цієї будівлі.

Багато хто з підлітків обирає професію, котра йому зовсім не подобається. Я вважаю: обирати потрібно таку професію, щоб ходити на роботу з радістю та гордістю. Хіба хтось буде працювати так, як потрібно там, де йому не подобається? Звичайно ж ні. Працювати потрібно не для себе, а для інших людей, щоб те, що ми зробили, повернулося до нас у десятикратному розмірі.

Чому я обрав саме цю спеціалізацію? Ще з дитинства я любив художню творчість, напевне, це і підштовхнуло мене до цього вибору. До того ж поки існує людина, існує й будівництво. Протягом всього часу, що людина живе, їй потрібна домівка. Будувати для життя - це моя майбутня професія.

Маргарита Марченко. Я отримаю те, на що чекаю

Всі люди рано чи пізно задумуються над своїм майбутнім. Я теж інколи думаю, що ж мене чекає далі.

У майбутньому я бачу себе поряд із рідними та близькими. Адже підтримка багато значить для мене. Думаю, на близьких тобі людей завжди можна покластися, вони завжди вислухають та допоможуть. Також у майбутньому я хотіла б мати багато друзів, адже на даний момент їх у мене дуже мало. Певно це через те, що я неговірка та невпевнена людина. Я хочу, щоб у майбутньому мене оточували гарні люди, які вміють любити й поважати інших.

Щодо майбутньої професії, часто задумувалася, який напрямок обрати. За все своє життя ким я тільки не хотіла стати. Зараз я на шляху до здобуття своєї майбутньої професії. Я навчаюся в Будівельному коледжі. Я сподіваюся, що стану гарним архітектором і залишу по-собі якусь хорошу згадку. В майбутньому я бачу себе щасливою людиною, яка знає, що живе не просто так, а задля якоїсь конкретної мети. Надіюся, що мої плани втіляться у життя і я отримаю те, на що чекаю.

Євген Серветник. Цей вибір був мій

В наш час планета Земля нараховує 7 млрд. населення. І кожна людина має свою роль у глобальній павутині й займає своє місце в цьому механізмі. Але всі вони пройшли через шлях пошуку, помилок та вибору, від якого залежатиме їхнє життя у майбутньому.

Напевно вперше людина замислюється над вибором, який вона має зробити у віці 14-16 років. Адже до того майже все за них вирішують батьки. А в цей вік ми повинні зробити перший крок  до свого майбутнього життя, яке вважається нам таким безхмарним і легким. Але вже при перших, навіть незначних труднощах, ми не можемо нічого зробити. А цей вибір, який ми зробимо, дуже сильно буде впливати на наше життя у майбутньому.

Але вибір майбутньої професії - це тільки маленька частинка, крихітний крок у досягнені моєї мети. Щоб стати доцільним членом суспільства та людиною взагалі -  мені потрібно багато працювати і докласти до цього багато сил, і це не тільки навчання і розумова праця. Я вважаю, що людина стає людиною (чи хоч би наближається до людини) лише тоді, коли вона всебічно розвинута або може мислити не "плоско", а хоч би з декількох точок зору. Також людина повинна бути духовно й фізично розвинута.

Також у майбутньому я хочу здійснити свої мрії: подорожувати зі своєю дружиною, побудувати дім у якому змогла б розміститись вся моя сім`я, виховати своїх дітей і дати їм все найкраще. І ще одна моя заповітна мрія - це посадити дерево, коли в мене народиться дитина.

У молодшому віці багато родичів та й вчителів питають: “Ким ти хочеш стати?” Я вважаю, що в наш час це питання є зовсім не актуальним, адже майже всі йдуть туди, де є краще. І тут не є умісним питання: “Що тобі до вподоби?”

Взагалі на наш вибір впливають багато чинників: батьки, наше найближче оточення, суспільство і доба в якій ми живемо. Не знаю під яким (чиїм) впливом я зробив свій вибір, але я вважаю що більшою частиною цей вибір був мій.

Отже мій план на майбутнє я можу висвітлити в таких пунктах:

- закінчити навчання;

- по можливості продовжити навчання чи працювати, або суміщати ці дві речі;

- пропрацювати хоча б декілька років, щоб стати на ноги і почувати себе більш-менш стабільно;

- досягти певних вершин у своїй карєрі;

- стати матеріально забезпеченим;

- одружитися і побудувати сім`ю.

Отже я можу зробити висновок, що по переду мене чекає багато роботи, але перші кроки до цього я вже почав робити.

19.09.2012 р.

Іван Поплавський. Щоб досягти своєї мети, мрії

Коли я навчався в дев’ятому класі думав: куди поступити після того, як я закінчу школу? Я подав документи в Житомир - у Будівельний коледж, це була моя мрія. Але ці мрії в мене були до того, як я закінчив школу. Я поступив в цей коледж тому, що мені подобається креслити й малювати. Перший курс дуже важливий для мене, ми тут робимо свої перші кроки в своє майбутнє. Кожен прожитий день для мене, як маленьке прожите життя. Коли я закінчу коледж, поступлю у вищій заклад, щоб знати архітектуру цілком. Буду проектувати для рідних, близьких, друзів, знайомих, для себе й своєї сім’ї.  Але все це - ще попереду, і я маю добре вчитися, щоб досягти своєї мети, мрії. Я хочу, щоб мої проекти були цікаві, як світ, що нас оточує.